Фармакологічні властивості: Амоксицилін є напівсинтетичним антибіотиком з групи пеніцилінів. Має широкий спектр бактерицидної дії проти грампозитивних (Actinomyces spp., Bacillus anthracis, Clostridium spp., Corynebacterium spp., Erysipelothrix rhusiopathiae, Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp., Streptococcus spp.) та грамнегативних мікроорганізмів (Actinobacillus spp., Bordetella bronchiseptica, E. coli, Salmonella spp., Fusobacterium spp., Haemophilus spp., Moraxella spp., Pasteurella spp., Proteus mirabilis). Препарат не діє на пеніциліназоутворюючі штами мікроорганізмів родів Klebsiella та Enterobacter, а також Pseudomonas.
Амоксицилін перешкоджає синтезу клітинної стінки бактерії, гальмуючи ферменти транспептидази та карбоксипептидази, викликаючи порушення осмотичного балансу, що призводить до загибелі бактерії на стадії росту. Масляний наповнювач, що входить до складу препарату, поступово виділяє мікронізований амоксицилін у кров, забезпечуючи тривалу дію антибіотика.
При парентеральному застосуванні амоксицилін 15% добре всмоктується в кров з місця введення і швидко розподіляється в організмі, досягаючи найвищої концентрації в м’язовій тканині, печінці, нирках, шлунково-кишковому тракті завдяки незначному зв’язуванню з білками плазми (17-20%). Амоксицилін незначною мірою проникає в мозок і спинномозкову рідину, за винятком випадків, коли мозкові оболонки запалені. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після введення препарату і зберігається на терапевтичному рівні протягом 48 годин. Амоксицилін практично не метаболізується і виводиться з організму переважно з сечею, меншою мірою з молоком та жовчю.
Показання: Призначають великій рогатій худобі, вівцям, козам, свиням, собакам і котам для лікування бактеріальних інфекцій шлунково-кишкового тракту (включаючи ентерит, гастроентерит, гастроентероколіт), респіраторних захворювань (включаючи бронхіт, бронхопневмонія, риніт), хірургічних захворювань (включаючи рани, абсцеси, запалення суглобів), захворювань сечостатевої системи (метрит, ендометрит, цистит, уретрит, пієлонефрит), захворювань шкіри і м’яких тканин (включаючи пупкові інфекції), а також ускладнень, викликаних мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну. Для лікування лептоспірозу, маститу, агалактії у свиней, актиномікозу, рожа свиней, парагрипу і паратифу.
Дози та спосіб застосування: Амоксицилін 15% вводять тваринам внутрішньом’язово або підшкірно у дозі 1 мл на 10 кг ваги тварини (15 мг діючої речовини на 1 кг маси тіла). Для тварин з нирковою недостатністю рекомендується точно розрахувати дозу препарату. Перед використанням вміст флакона ретельно струшують до отримання однорідної суспензії. У разі необхідності можливе повторне введення препарату через 48 годин. Для введення суспензії амоксициліну використовують лише сухі стерильні шприци та голки. У разі, якщо введена доза препарату перевищує 20 мл, рекомендується вводити її кількома ін’єкціями у різні місця. Місце ін’єкції після введення амоксициліну 15% рекомендується злегка помасажувати. Вводити внутрішньом’язово або підшкірно. Не вводити внутрішньовенно.
Побічні дії: У тварин можливі алергічні реакції на амоксицилін, які швидко проходять після відміни препарату. Інтоксикація через передозування практично неможлива. При виникненні алергічних реакцій доцільно вводити тваринам кортикостероїди та адреналін.
Протипоказання: Підвищена чутливість до амоксициліну та інших пеніцилінів. Забороняється вводити внутрішньовенно. Не дозволяється застосовувати кроликам, хом’якам, морським свинкам і піщанкам. Амоксицилін не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному шприці, а також не можна використовувати одночасно з бактеріостатичними хіміотерапевтичними засобами. Препарат не слід призначати при інфекціях, викликаних бактеріями, які утворюють пеніциліназу. Рекомендується не продовжувати курс лікування для жуйних тварин, оскільки це може викликати дестабілізацію рубцевої флори.
Передозування: Інтоксикація через передозування практично виключена. При появі алергії припинити застосування препарату.
Побічні ефекти: У рідкісних випадках може спостерігатися підвищена чутливість, ступінь якої може змінюватись від простого свербежу до анафілактичного шоку. Може виникати подразнення у місці введення.